ENLIGHTENMENT OF THE FUTURE

Abstract

У статті досліджується проблема майбутнього освіти як ключового чинника розвитку людської цивілізації. Автор наголошує, що освіта завжди була й залишатиметься основним засобом підготовки молодих поколінь до самостійного життя. Особлива увага приділяється сучасному стану української освіти, яка розвивається у трьох площинах: спадок радянської системи, виклики війни та інноваційні тенденції майбутнього. Водночас наголошується на суперечливості цих наративів, їх конфліктах і необхідності системної модернізації. Освіта розглядається як невід’ємна складова цивілізаційної культури, що поєднує традиції та інновації. Аналізуються історико-філософські підходи до ролі освіти в розвитку людини та суспільства – від Конфуція і Платона до сучасних футурологів. Значна увага приділяється глобальним викликам XXI століття: цифровізації, штучному інтелекту, екологічним проблемам, нанотехнологіям та ін. Підкреслюється, що освіта майбутнього має залишатися «тією ж самою» за своєю суттю, але водночас стати «іншою» за змістом і формою. Автор наголошує на центральній ролі людини як основної проблеми та мети освіти. Висловлюється думка, що без орієнтації на людину освіта втрачає сенс і перетворюється на випадковий набір знань. Робиться висновок про необхідність нової парадигми просвітництва, яка поєднає загальнолюдські цінності та глобальні виклики майбутнього.