ЛІДЕР ЯК МЕДІАФІГУРА: ТРАНСФОРМАЦІЯ ОБРАЗУ ВЛАДИ В ЕПОХУ НЕВИЗНАЧЕНОЇ МНОЖИННОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/NPU-VOU.2025.3(98).06Ключові слова:
лідерство, медіалідерство, медіатизація політики, образ лідера, політична комунікація, суспільство спектаклю, символічна владаАнотація
У статті аналізується феномен медіалідерства як одна з ключових трансформацій політичного та суспільного лідерства у ХХІ столітті. Основна увага зосереджена на ролі масмедіа та нових комунікаційних технологій у формуванні образу лідера, що дедалі частіше визначається не особистими рисами чи змістом політичних програм, а здатністю ефективно функціонувати в медіапросторі. Центральними прикладами виступають постаті Дональда Трампа та Володимира Зеленського, чий політичний успіх значною мірою був зумовлений медійною логікою та символічними практиками. Для розширення контексту розглянуто також випадки Дзюн’їтіро Коїдзумі та Сільвіо Берлусконі, які демонструють інші моделі взаємодії між політикою і медіа. Теоретичну основу становлять концепції медіатизації політики, «суспільства спектаклю» Ґі Дебора та «псевдоподій» Д. Бурстіна. Стаття підкреслює іронію сучасного політичного процесу: в епоху інформаційної фрагментації лідером дедалі частіше стає не той, хто пропонує глибоку програму, а той, чий образ найбільш вдало транслюється медіа.
Посилання
Бауман З. (2013). Плинні часи. Життя в добу непевности. Київ : Критика, 176 с.
Бодріяр, Ж. (2004). Симулякри і симуляція (В. Ховхун, пер.). Київ : Основи.
Онух, О., & Гейл, Г. Е. (2024). Ефект Зеленського. Київ : Човен.
Постман, Н. (2005). Розважаючи себе до смерті: Суспільний дискурс в епоху шоу-бізнесу. Нью-Йорк : Penguin Books (оригінал опубліковано 1985 року).
Програма розвитку ООН (2023). Щорічний звіт ПРООН за 2023 рік. Нью-Йорк.
Кемпбелл, Дж. (2020). Тисячоликий герой (О. Мокровольський, пер.). Львів : Terra Incognita.
Юнґ, К. Ґ. (2018). Архетипи і колективне несвідоме (К. Котюк, пер.; О. Фешовець, наук. ред.). Львів : Астролябія.
Alexander, J. C. (2011). Performance and power. Cambridge, UK : Polity Press.
Bennett, N., & Lemoine, G. J. (2014). What a difference a word makes: Understanding threats to performance in a VUCA world. Business Horizons. 57 (3). P. 311–317. https://doi.org/10.1016/j.bushor.2014.01.001.
Castells, M. (2009). Communication power. Oxford, UK : Oxford University Press.
Corner, J. (2018). Fake news, post-truth and media–political change. Media, Culture & Society. 40 (3). P. 1–9. https://doi.org/10.1177/0163443717726743.
Couldry, N., & Hepp, A. (2017). The mediated construction of reality. Cambridge, UK : Polity Press.
Debord, G. (1995). The society of the spectacle. New York : Zone Books.
Djuss, P., & Zelinsky, D. (2023). Charismatic mimicry: Innovation and imitation in the case of Volodymyr Zelensky. Sociological Theory. 41 (1). P. 25–47. https:// doi.org/10.1177/07352751231174436.
Dyczok, M. (2022). War and media in Ukraine: Constructing the Zelenskyi phenomenon. Media, War & Conflict. Advance online publication. https://doi.org/10.1177/17506352221118449.
Enli, G. (2015). Mediated authenticity: How the media constructs reality. New York : Peter Lang.
Goffman, E. (1959). The presentation of self in everyday life. New York : Anchor Books.
Han, B.-C. (2017). In the swarm: Digital prospects (E. Butler, Trans.). Cambridge, MA : MIT Press.
Hepp, A. (2013). Cultures of mediatization. Cambridge, UK : Polity Press.
Kellner, D. (2016). Media spectacle and the 2016 election. Cultural Politics. 12 (2). P. 165–180. https://doi.org/10.1215/17432197-3602802.
Kellner, D. (2017). American nightmare: Donald Trump, media spectacle, and authoritarian populism. Rotterdam : Sense Publishers.
Lempert, M., & Silverstein, M. (2012). Creatures of politics: Media, message, and the American presidency. Bloomington : Indiana University Press.
Lyotard, J.-F. (1984). The postmodern condition: A report on knowledge (G. Bennington & B. Massumi, Trans.). Minneapolis : University of Minnesota Press.
MacFarlane, N. (2022). Leadership in wartime: Zelensky’s communicative strategy. International Affairs. 98 (6). P. 1889–1906. https://doi.org/10.1093/ia/iiac219.
McIntyre, L. (2018). Post-truth. Cambridge, MA : The MIT Press. https://mitpress.mit.edu/9780262535045/post-truth/.
Moffitt, B. (2016). The global rise of populism: Performance, political style, and representation. Stanford, CA : Stanford University Press. DOI: https://doi.org/10.1080/13532 944.2014.985583.
Oliver, J. E., & Rahn, W. M. (2016). Rise of the Trumpenvolk: Populism in the 2016 election. The Annals of the American Academy of Political and Social Science. 667 (1). P. 189–206. https://doi.org/10.1177/0002716216662639.
Roncarolo, F. (2005). Italy under Berlusconi: From a populist to a popular democracy? Modern Italy. 10 (1). P. 75–93. https://doi.org/10.1080/13532940500113383.
Thompson, J. B. (2005). The new visibility. Theory, Culture & Society. 22 (6). P. 31–51. https://doi.org/10.1177/0263276405059413.
Vaccari, C. (2015). The features, impact and legacy of Berlusconi’s campaigning techniques, language and style. Modern Italy. 20 (1). P. 25–39. https://doi.org/10.1080/13532944.2014.985583.
Weber, M. (1947). The theory of social and economic organization. Glencoe, IL : Free Press.
Yamamura, E., & Sabatini, F. (2014). Superstars in politics: The role of the media in the rise and success of Junichiro Koizumi. Asia Pacific World. 5 (1). P. 75–90. https://doi.org/10.3167/apw.2014.050105.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
