СУБСТАНЦІЙНИЙ ГЕНОМ АРХІТЕКТУРИ: ВІД УТИЛІТАРНОЇ ФУНКЦІЇ ДО КОМУНІКАТИВНОЇ МІСІЇ

Анотація

Одна з ключових ознак феномена архітектури пов’язана з його сутнісною специфікою і змістовною квінтесенцією бути втіленням смислів і значень, які виходять за межі повсякденної прагматики життєдіяльності як окремого індивіда, так і суспільства й людства. Архітектура не має на меті забезпечувати утилітарні, тактичні та кон’юнктурні потреби – вона вбачає своє покликання в генеруванні світоглядних ієрархій та ідейних стратегем. У цьому полягає її фундаментальне покликання, яке закладене на рівні субстанційного генома, закріпленого на рівні тисячолітніх суспільних практик. Тому можна з упевненістю стверджувати, що архітектурі є про що сказати. Глибинна спорідненість архітектури з філософією обумовлена її ідейною і світоглядною насиченістю: можна сказати, що філософія є своєрідним Альтер­Его архітектури. Що стосується відмінності між архітектурою та філософією, то вона полягає у наданні пріоритетів різним артикулятивним засобам: якщо спосіб репрезентації філософією свого «Я» є переважно вербальним, риторичним і дискутивним, то архітектура вдається до послуг більш витонченого комунікативного інструментарію – знаків, символів, аналогій. Такі комунікативні засоби не є простими як з погляду здійснення артикулятивних функцій, так і з міркувань коректного сприйняття артикульованих ієрархій смислів і значень: вони потребують належного рівня комунікативної та загальнокультурної компетентності.