АНТРОПОКУЛЬТУРНІ ЗАСАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВИБОРУ УКРАЇНИ В ДОБУ МЕРЕЖЕВОГО СУСПІЛЬСТВА: ОСВІТНІЙ ВИМІР І ЦИФРОВІ ІДЕНТИЧНОСТІ

Анотація

Стаття розглядає європейський вибір України як антропокультурний процес, що реалізується насамперед в освіті та цифрових середовищах. У фокусі аналізу – взаємодія мережевих інфраструктур, освітнього дизайну та практик повсякденної взаємодії, через які конструюються цифрові ідентичності студентів і викладачів. Теоретичну рамку становлять філософія освіти, культурна антропологія та теорія мережевого суспільства, що дає можливість поясни­ ти, як цінності гідності, справедливості, солідарності та відповідальності набувають операційного виміру в інтерфейсах, регламентах і методиках. Показано, що європейські орієнтири не редукуються до зовнішніх стандартів, а втілюються в «інженерію цінностей» освітніх інституцій: від мовної політики й інтеркультурної комунікації до алгоритмічно опосередкованого оцінювання. Обґрунтовано дві ключові засади формування цифрових ідентичностей, сумісних із європейськими нормами. Перша – принцип ціннісно­чутливого дизайну освітнього середовища, який вимагає інтеграції етичної рефлексії у технічні курси, прозорих механізмів зворотного зв’язку, видимості авторства та справедливих процедур апеляції. Друга – принцип багатомовної та міжкультурної видимості, що трактує різноманітність як ресурс навчання й забезпечує інклюзивні режими участі через багатомовні інтерфейси, налаштовувані ритми взаємодії та увагу до невербальних кодів. Аргументовано, що поєднання цих принципів зменшує приховані бар’єри, підсилює довіру і сприяє трансформації університетів у простори відповідальної співучасті. Практична значущість полягає у наданні концептуальних орієнтирів для розроблення політик академічної доброчесності, програм формування цифрової компетентності та критеріїв оцінювання якості цифрової ідентичності. Зроблено висновок, що європейський вибір у добу мережевого суспільства має вимірюватися не деклараціями, а здатністю інституцій підтримувати людську гідність і колективну відповідальність у швидкоплинних інформаційних потоках; запропонована рамка окреслює шлях від риторики модернізації до практик, які роблять різницю у студентському досвіді та культурі університету.