ПРОСВІТНИЦЬКИЙ РОЗУМ У ДОБУ МЕРЕЖЕВОЇ РАЦІОНАЛЬНОСТІ: РЕІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПРОЄКТУ ПРОСВІТНИЦТВА ДЛЯ ЦИФРОВОЇ ОСВІТИ

Анотація

Стаття пропонує реінтерпретацію просвітницького ідеалу автономії розуму в координатах мережевої раціональності цифрової освіти, зосереджуючись на контексті війни проти України та масштабних міграцій учнів. Показано, що мережеві платформи одночасно розширюють доступ до знань і породжують нові асиметрії видимості, фрагментацію уваги й алгоритмічні упередження, які підривають публічність і підсилюють інструменталізацію навчання. У відповідь пропонується теоретико­практична рамка, що переводить акцент із накопичення контенту на формування рефлексивного судження, здатного працювати в умовах невизначеності, інформаційного перевантаження та психологічної вразливості. Новизна полягає в тріадній моделі «Рефлексивність – Публічність – Підзвітність», яка поєднує індивідуальну здатність до критичного мислення з культурами аргументованого обговорення і прозорими інституційними процедурами. Рефлексивність трактується як вміння відрізняти знання від шуму, читати алгоритмічні середовища й осмислено застосовувати ШІ як інструмент підтримки судження. Публічність визначається як простір взаємного визнання й інклюзивної участі, де багатомовні та травматично навантажені аудиторії отримують безпечні канали для обговорення і спільного вирішення проблем. Підзвітність описано як набір правил, що забезпечують пояснюваність алгоритмів, етичні політики даних і справедливі практики оцінювання, зокрема для переміщених учнів. Методологічно стаття спирається на інтеграцію філософії освіти, аксіології та критики цифрових технологій і пропонує операційні орієнтири для шкіл і університетів: повільне читання, джерелознавчу дисципліну, змішані публічні майданчики, відкриті рубрики оцінювання та протоколи використання ШІ. Зроблено висновок, що синхронізована дія тріади створює умови для тривалої освітньої стійкості, у якій розум зберігає здатність до справедливого й відповідального судження навіть у кризових режимах.