ЛЮДИНА У ВИКЛИКАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19: ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНА І СОЦІАЛЬНО-АНТРОПОЛОГІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПРОСТОРУ ТА ЧАСУ

Анотація

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю нагального розуміння еволюції уявлень про сприйняття часу, темпоральності, більш наочними порушеннями часових і просторових структур у процесі самоорганізації особистості та соціуму під час змін, пов’язаних із таким макросоціальним фактором, як COVID-19. Людство протягом свого історичного розвитку неодноразово стикалося з різноманітними кризами. COVID-19, без перебільшення, привів до масштабних змін життєдіяльності суспільства, ментальності, переосмислення просторово-часових категорій, у яких перебувала людина під час карантинних заходів. Метою цього дослідження стало соціально-філософське узагальнення суб’єктивного сприйняття часу, конструювання та реконструювання простору, його модуляції під впливом пандемії. Осмислення соціально-антропологічних та філософсько-антропологічних інтерпретацій простору та часу під час пандемії потребує звернення до праць таких учених, як Д. Агамбен, Х. Арендт, Ф. Бродель, Т. Вюлер, С. Гелловей, Ф. Закарія, Г. Йонас, С. Жижек, П. Тілліх, В. Франкл, М. Хонігсбом, М. Шніцер. Метою є філософсько-антропологічна і соціально-антропологічна концептуалізація інтерпретації просторово-часового континууму під час пандемії COVID-19 з урахуванням політики добровільного соціального дистанціювання та комунікативних практик, обмеження та реорганізації життєвого простору, який зазнав трансформацій завдяки цифровим технологіям і віртуальній реальності. Проблема епідемії коронавірусу звернула на себе увагу насамперед вірусологів, епідеміологів, фармацевтів, лікарів, тобто головним став медичний аспект, потім вже проблема набула соціокультурного та соціально-антропологічного виміру. Сьогодні філософи, які розмірковують над проблемою пандемії, засвідчують, що це явище змінило світ та оголило кризу сучасної фази розвитку глобалізації. У зв’язку з пандемією та її наслідками почалися зміни в багатьох сферах соціальної реальності та комунікації, актуалізувалися питання у сфері біополітики, що зумовило впровадження карантину, нових правил, які були пов’язані із соціально-біологічною безпекою та несли із собою також ризики соціально-політичних конфліктів, зростання дезінтеграції, атомізації, посилення авторитаризму в соціально-антропологічному полі. Проведене дослідження окреслило рамки проблеми філософсько-антропологічної і соціально-антропологічної інтерпретації простору та часу в аспекті переосмислення багатьох структур індивідуальної і колективної життєдіяльності в період COVID-19.