ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ВИБІР УКРАЇНИ: ЗМІСТОВНІ ТА СУБ’ЄКТ-ОБ’ЄКТНІ КОЛІЗІЇ

Анотація

Ідея європейського цивілізаційного вибору України вже тривалий час посідає провідні позиції на рівні як масової, так і академічної свідомості нашої країни. Фактично тектонічний зсув у напрямі пріоритетів європейського цивілізаційного вибору України відбувся одразу після здобуття Україною державної незалежності: тоді суспільна думка України нетривалий час перебувала в стані вибору між двома альтернативами – представники однієї цивілізаційної парадигми наполягали на доцільності «приєднання України до когорти цивілізованих країн світу», а репрезентанти іншої парадигми виходили з необхідності конкретизувати абстракцію «цивілізованих країн світу» з огляду на європейський культурно-цивілізаційний ареал. Динамічний процес об’єднання Європи в політичній, господарсько-економічній, безпековій та гуманітарній сферах початку 1990-х років виявився переконливим аргументом на користь другої альтернативи – і от уже понад три десятиліття ідея європейського цивілізаційного вибору безроздільно панує на рівні меморандумів, декларацій, програмних документів і навіть законодавчих норм України. Однак чимало фахівців зауважують курйозну специфічну особливість: кількісні параметри різноманітних «освідчень у коханні Європі», помножені на знову-таки кількісний часовий параметр, який перевищив уже три десятиліття, чомусь ніяк не втілюється в ті нібито передбачені другим законом діалектики якісні зміни, які від самого початку були і продовжують залишатися нині цільовим орієнтиром Вавилонської вежі меморандумів, декларацій, програмних документів і законодавчих норм України на користь ідеї європейського цивілізаційного вибору. Причина цієї колізії і можливі шляхи її розблокування утворюють предметне поле цієї статті.