ПЕРФОРМАТИВНІ ЗАСАДИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ В СИСТЕМІ «МОДЕРАТОР – ГРУПА – ПРОЦЕС»
DOI:
https://doi.org/10.32782/NPU-VOU.2025.4(99).17Ключові слова:
перформативний підхід, перформанс, інноваційні методи навчання, наукове знання, групова робота, вища школаАнотація
У статті досліджено перформативний підхід до розвитку наукового знання в системі «модератор – група – процес» як альтернативу традиційній моделі освіти. Виявлено, що перформативна парадигма переосмислює природу наукового знання, перетворюючи його зі статичної даності на динамічний процес спільного епістемологічного конструювання через активну групову взаємодію. Проаналізовано ключові елементи перформативної освітньої практики, як-от втілена взаємодія, діалог і поліфонія, екзистенційне переживання навчального досвіду та критична рефлексія. Обґрунтовано роль модератора як професійного організатора процесу, що створює умови для психологічної безпеки, інтертілесної синхронізації та активної участі всіх членів групи. Розкрито механізми трансформації знання через перформативні практики (рольові ігри, драматичні сценарії, процесуальну драму, втілене навчання), які дають змогу студентам перетворювати теоретичний матеріал на практичний досвід через тілесно орієнтовану взаємодію. Групова рефлексія сприяє виявленню прихованих стереотипів і критичному переосмисленню базових переконань, що є основою розвитку критичного мислення та наукової компетентності. Підсумовано, що система «модератор – група – процес» створює унікальне середовище довіри для відпрацювання соціальних і професійних ролей у безпечному освітньому просторі.
Посилання
Карповець, М. (2023). Психологічна методологія перформансу в освітньому процесі вищої школи. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Психологія та педагогіка», 36–43.
Скрипник, І. М., Приходько, Н. П., Гопко, О. Ф. Вивчення когнітивного стилю студента як засіб індивідуалізації навчання. Режим доступу: https://repository.pdmu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/0cdb7169-a3d1-4fca-a82a-48543350392b/content.
Фрейре, П. (2003). Педагогіка пригноблених. Київ: Юніверс. 168 с.
Alexander, B. K., Anderson, G. L., Gallegos, B. P. (2005). Performance Theories in Education: Power, Pedagogy, and the Politics of Identity. New York and London: Routledge. 294 p.
Boud, D., Keogh, R., & Walker, D. (Eds.). (1985). Reflection: Turning Experience into Learning. London: Kogan Page. 170 p.
Edmondson, A. C. (1999). Psychological Safety and Learning Behavior in Work Teams. Administrative Science Quarterly, 44 (2), 350–383.
Elliott, D. (2007). Puerto Rico: A Site of Critical Performative Pedagogy. Action, Criticism, and Theory for Music Education, 6 (1). URL: http://www.maydaygroup.org/ACT/v6n1/Elliott6_1.pdf.
Ericsson, K. A., Krampe, R. T., & Tesch-Römer, C. (1993). The Role of Deliberate Practice in the Acquisition of Expert Performance. Psychological Review, 100 (3), 363–406.
Even, S. & Schewe, M. (2016). Performative Teaching, Learning, Research. Milow: Schibri-Verlag. 323 p.
Fránquiz, M. E., Ortiz, A. A. & Gilberto, L. (2019). Humanizing Pedagogy, Research and Learning. Bilingual Research Journal, 42 (4), 381–386.
Fuchs, T., & De Jaegher, H. (2009). Enactive Intersubjectivity: Participatory Sense-Making and Mutual Incorporation. Phenomenology and the Cognitive Sciences, 8 (4), 465–486.
Fuchs, T. (2016). Intercorporeality and Interaffectivity. Phenomenology and Mind, 11, 194–209.
Goffman, E. (1956). The Presentation of Self in Everyday Life. New York: Anchor Books. 173 p.
Goldin-Meadow, S. (2003). Hearing Gesture: How Our Hands Help Us Think. Cambridge, MA: Harvard University Press. 304 p.
Holzman, L. (2006). Lev Vygotsky and the New Performative Psychology: Some Implications for Business and Organizations. The Social Construction of Organization (Eds.: Hosking D. M. & McNamee S.). Oslo: Liber. P. 254–268.
Klyukanov, I. (2020). Performativity Principle. ‘The Deed Is Everything’. Principles of Intercultural Communication. New York and London: Routledge. P. 55–83.
Kwon, K., Liu, Y. H., & Johnson, L. P. (2014). Group Regulation and Social-Emotional Interactions Observed in Computer Supported Collaborative Learning: Comparison Between Good vs. Poor Collaborators. Computers & Education, 78, 185–200. DOI: 10.1016/j.compedu.2014.06.004.
Macfarlane, B. (2015). Student Performativity in Higher Education: Converting Learning as a Private Space into a Public Performance. Higher Education Research & Development, 34 (2), 338–350. DOI: https://doi.org/10.1080/07294360.2014.956697.
Mezirow, J. (1991). Transformative Dimensions of Adult Learning. San Francisco: Jossey-Bass. 272 p.
McKenzie, J. (2001). Perform or Else: From Discipline to Performance. London: Routledge. 320 p.
Pineau, E. (1994). Teaching is Performance: Reconceptualizing a Problematic Metaphor. American Educational Research Journal, 31, 3–35. DOI: https://doi.org/10.3102/00028312031001003.
Pineau, E. (2007). Critical Performative Pedagogy. Action, Criticism, and Theory for Music Education, 41–55.
Prendergast, M. (2008). Teacher as Performer: Unpacking a Metaphor in Performance Theory and Critical Performative Pedagogy. International Journal of Education & the Arts, 9 (2), 1–19.
Schewe, M., & Woodhouse, F. (2018). Performative Foreign Language Didactics in Progress: About Still Images and the Teacher as ‘Formmeister’ (Form Master). Scenario. XII (1), 53–69. URL: http://research.ucc.ie/scenario/2018/01/ScheweWoodhouse/04/en.
Sheets-Johnstone, M. (2011). The Primacy of Movement. Amsterdam: John Benjamins Publishing Company. 574 p.
Schön, D. (1983). The Reflective Practitioner: How Professionals Think in Action. London: Temple Smith. 78 p.
University of Michigan LSA (2001). Using Physical Movement to Increase Student Engagement and Learning. Retrieved from https://lsa.umich.edu/technology-services/newsevents/all-news/teaching-tip-of-the-week/using-physical-movement-to-increase-studentengagement-and-learning.html.
Varela, F. J., Thompson, E. & Rosch, E. (1991). The Embodied Mind: Cognitive Science and Human Experience. Cambridge, MA: MIT Press. 309 p.
Wachowski, J. (2015). Ciało performatywne. Przestrzenie teorii, 91–103. DOI: 10.14746/pt.2015.23.6.
Wenger, E. (1998). Communities of Practice: Learning, Meaning, and Identity. Cambridge: Cambridge University Press. 336 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
