КУЛЬТУРА ВІДКРИТОГО ДІАЛОГУ І ПЛЮРАЛІЗМУ ЯК ПРИНЦИП СУЧАСНОГО УНІВЕРСИТЕТУ: ШЛЯХ ДО ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ОСВІТИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/NPU-VOU.2026.2(101).04Ключові слова:
культура діалогу, плюралізм, демократизація освіти, університетська спільнота, інтерпасивність, академічна свободаАнотація
Сучасний університет постає простором, у якому знання набуває публічного характеру, а освітній процес розгортається як спільна справа творення епістемічних констант інтелектуального середовища. У центрі дослідження знаходиться культура відкритого діалогу і плюралізму як основоположний принцип буття університетської спільноти. Діалог у цьому контексті виходить далеко за межі педагогічної техніки чи комунікативної навички і постає як філософський концепт, умова розуміння, смислотворення та формування громадянської суб’єктності. Стаття розкриває, як діалогічність і визнання множинності перспектив утворюють шлях до демократизації освіти. Особливу увагу приділено конфліктом між потенціалом справжнього діалогу та поширеними практиками інтерпасивності, коли голос учасників освітнього процесу лунає поза межами конструктивної взаємодії. Окреслюються інституційні умови, необхідні для втілення культури діалогу: академічна свобода, прозорість процедур, доброчесність тощо. Університет, що культивує ці принципи, виконує свою глибинну місію, а саме стає місцем в якому свобода мислення стає формою спільного життя, а освіта формує як фахівців, так і свідомих громадян, здатних підтримувати демократичний спосіб співіснування серед розбіжностей.
Посилання
Андрущенко, В. (2017). Освіта у глобальному вимірі. Київ : МП Леся. 516 с.
Гончаренко, К. (2022). «Культура мовчання» як інструмент «політики голосу». Вища освіта України. Теоретичний та науково-методичний часопис, 4 (87), 13–21. https://doi.org/10.31392/NPU-VOU.2022.4(87).02
Гончаренко, К. (2023). Механізм формування інтерпасивного мовчазного суб’єкта в освітньому просторі. Вища освіта України. Теоретичний та науково-методичний часопис, 1 (88), 32–39. https://doi.org/10.32782/NPU-VOU.2023.1(88).04
Гуренко, О. (2015). Полікультурність і полікультурна освіта в Україні як філософська та соціально-педагогічна проблема. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (педагогічні науки), 7 (296), Ч. 1, 93–105.
Дьюї, Дж. (2003). Демократія і освіта. Львів : Літопис. 294 с.
Захарчук, А. В., Свідло, Т. М., & Сторожик, М. І. (2025). Діалог як форма соціальної онтології у філософії комунікації. Вісник гуманітарних наук, 12. https://doi.org/10.5281/zenodo.17309409
Костинюк, О. (2026). Становлення теорії комунікативної дії Юрґена Габермаса. Вісник гуманітарних наук, 16. https://doi.org/10.5281/zenodo.18837489
Ляшенко, С. (2024). Діалог як засіб самореалізації особистості. Наукові праці Міжрегіональної академії управління персоналом, 1 (11), 38–42. https://doi.org/10.32689/maup.philol.2024.1.7
Мерзлякова, О. (2024). Застосування в освіті практик діалогу як засіб подолання бар’єрів непорозуміння. Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору, 94 (ІІ), 256–268. https://doi.org/10.38014/osvita.2024.94.22
Павлик, Н. (2026). Концепт діалогічності у науковопедагогічному дискурсі. Social Work and Education, Vol. 13, №. 1, 222–233. https://doi.org/10.25128/2520-6230.26.1.16
Шевчук, Д. (Ред.). (2022). Університет і місто: Стратегії та практики взаємодії. Видавництво Національного університету «Острозька академія». https://doi.org/10.25264/978-617-8041-17-5
Цзянькунь Го. (2024). Потенціал діалогу як форми комунікативної взаємодії в освітньому процесі. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах, 93, 14–18. https://doi.org/10.32782/1992-5786.2024.93.3
Андрущенко, В. (Ред.). (2014). Феномен університету в контексті «суспільства знань». 256 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
