АГРЕСИВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ТА ЇЇ МІНІМІЗАЦІЯ ЗАСОБАМИ ОСВІТИ
DOI:
https://doi.org/10.31392/NPU-VOV.2020.2(77).02Ключові слова:
людина, освіта, культура, агресивність, насильство, виховання.Анотація
Агресивність, як водиться, визначають як стійку рису особистості, що виявляється у дієвому прояві нетерпимості до іншої позиції чи поведінки, неприйнятті стану справ у колективі, існуючого порядку речей, їх заперечення, різкому протиставленні щодо них власної альтернативи. Цей стан особистості супроводжується емоціями гніву, ворожості, ненависті тощо. Агресивність має різні прояви на різних стадіях соціалізації і може набувати форми залякування, образ іншої особистості, нанесення їй ушкоджень. Досить розповсюдженою агресивність є в системі освіти. Спостерігаються вияви агресивності не тільки у школярів, але й серед учителів. Звісно, навчальному і виховному процесу це не сприяє. Мінімізація (зниження) агресивності є завданням батьків і вихователів, товаришів і друзів. Найбільш дієвим засобом цього є освіта. Зупинимось на цій проблемі більш детально.
Посилання
Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. Санкт- Петербург: Питер, 2001. 352 с.
Бютнер К. Жить с агрессивными детьми. Москва: Педагогика, 1991. 144 с.
Агрессия у детей и подростков: учебное пособие / под ред. Н. М. Платоновой. Санкт-Петербург: Речь, 2006. 336 с.
Холличер В. Человек и агрессия. З. Фрейд и К. Лоренц в свете марксизма. Москва: Прогресс, 1975. 136 с.
Спринська З. В. Співвідношення агресивної поведінки та ціннісних орієнтацій особистості: автореф. дис. … канд. псих. наук: спец.: 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. Одеса, 2008. 22 с.
Федух І. С. Психологічні особливості проявів агресивності в р анньому юнацькому віці: автореф. дис. … канд. псих. наук: спец.: 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. Київ, 2007. 23 с.
Сідак Л. М. Духовно-моральне виховання особистості в контексті її духовного розвитку // Соціально- гуманітарні вектори педагогіки вищої школи: матеріали наук.-практ. конф. (24–25 квітня 2014 р., Харків). Харків: ХНУГХ ім. А. Н. Бекетова, 2014. С. 56–58.
Пономарьов О. С. Духовність у системі філософії педагогічної к ультури // Теорія і практика управління соціальними системами. Філософія, психологія, педагогіка, соціологія. 2014. № 2. С. 18–26.
Павлов В. І. Духовність як екзистенційний простір особистості // Постсучасність: проблеми духовної свободи особистості: монографія / за ред. канд. філос. наук О. О. Сердюк. Донецьк: ТОВ «Юго-Восток ЛТД», 2006. С. 135–143.
Целякова О. М. Формування духовної культури особистості в к онтексті трансформації сучасного українського соціуму // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: збірник наук. праць. Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2008. Вип. 35. С. 46–54. 11. Шевченко Г. Освіта та духовне виховання людини // Витоки педагогічної майстерності: збірник наук. праць. Полтава: ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2014. Вип. 13. С. 8–12.
Москаленко Ю. Філософські засади проблеми морально-духовного становлення особистості // Гірська школа Українських Карпат. 2013. № 10. С. 93–94.
