АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКООСВІТИ: ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ АРХІТЕКТОРІВ У ТЕХНІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ
DOI:
https://doi.org/10.32782/NPU-VOU.2023.2(89).08Ключові слова:
екологічна освіта, екологічна компетентність майбутніх архітекторів, педагогічні умови підготовки сучасних архітекторів, значущі особистісні якості, сталий, природоузгоджений розвиток, відновлення України після російської агресії.Анотація
Теорія і практика професійної діяльності архітектурного напряму та забезпечення його підготовки в університетах дали змогу виявити такі особливості, як: багатоаспектність і міждисциплінарність, творчий характер професійної освіти, потреба у пропедевтичній підготовці, спрямованість на проєктну діяльність, інформатизацію та екологізацію освітньо-професійних функцій. Охарактеризовано сучасні наукові підходи до світорозуміння, відповідно до яких фахівець має бути обізнаний у своїй професійній ролі, мати уяву про закономірності, що діють у природі та соціумі. Визначено моральні принципи і фактори екологічної культури, що становлять внутрішню основу екологічної безпеки, загалом сталого, природо- узгодженого розвитку. За результатами дослідження визначено педагогічні умови, що формують екологічну компетентність, яка становить основу екологічної культури фахівця. До них віднесено: розвиток професійної компетентності як передумову екологічної компетентності; цілеспрямоване проєктування інформаційно-екологічного освітнього середовища; виховання потреби до професійного самоудосконалення і саморозвитку; залучення майбутніх архітекторів до природоохоронної діяльності. Запропонована нами структура екологічної компетентності дозволила виявити й обґрунтувати критерії для її моніторингу у студентів: мотиваційно-ціннісний; когнітивно-інформаційний (обсяг, усвідомленість, глибина та міцність сучасних розгалужених екологічних знань); діяльнісно-відповідальний (розвиток умінь творчо вирішувати навчальні екологічні завдання, наявність досвіду участі у практичних справах збереження й покращення стану довкілля); рефлексивно-особистісний. «Екологічна компетентність майбутніх архітекторів» визначена як важливий складник професійної компетентності, що містить комплексну характеристику вмотивованого фахівця стосовно системи інтегрованих екологічних знань, навичок та умінь, практичного досвіду екобезпечної і природоохоронної діяльності, високих особистісних якостей щодо сформованості екологічної свідомості, мислення, етики, культури, загалом сучасного ноосферного світогляду. Здійснений педагогічний експеримент дав позитивні результати щодо підвищення екологічної компетентності майбутніх архітекторів за рахунок запровадження розроблених педагогічних умов та осучаснених і удосконалених форм професійної підготовки. Для України цей процес важливий у зв’язку із відновленням значних територій, селищ і міст, постраждалих у результаті російської агресії.
Посилання
Бугайов, О.П. (2020). Кодекс нової цивілізації: основи екологічної безпеки. Київ : Видавництво «СПД Павленко». 624 с.
Вознюк, А.В. (2017). Педагогічна аксіоматика як теоретична педагогіка : монографія. Житомир : Вид-во Євенко О.О. 444 с.
Осипенко, О., Саєнко, Т. (2021). Педагогічні умови формування екологічної компетентності майбутніх архітекторів у ВНЗ. Збірник наукових праць Національного авіаційного університету. Серія «Педагогіка і психологія». № 1(18). С. 100– 108. https://doi.10.18372/2411-264X.18.15483.
Осипенко, О. (2017). Екологічна підготовка майбутніх архітекторів у структурі вищої архітектурної освіти. Наука і вища освіта: теоретичний і науково-методичний журнал. Видання НПУ імені М.П. Драгоманова, № 1, доп. 2. С. 292–302.
Саєнко, Т., Осипенко, О. (2021). Поглиблення екологічної компетентності в структурі професійної підготовки майбутніх архітекторів у ВНЗ. Вища освіта України: теоретичний та науково- методичний часопис. № 2(81). С. 77–83. https:// doi.10.31392/NPU-VOU.2021.2(81).10.
Саєнко, Т., Осипенко, О. (2022). Формування екологічної компетентності майбутніх архітекторів у ЗВО/університетах на основі концепції безперервної освіти. Звіт про дослідження (номер держреєстрації 0121U111478): сфера використання: 01 «Освіта/ Педагогіка», код спеціальності 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти». НАУ. 73 с.
Саєнко, Т., Осипенко, О. (2012). Особливості екологічної освіти у вищих технічних навчальних закладах. Вища освіта України: теор. і наук.-метод. журнал. Київ–Запоріжжя. Класичний приватний університет. № 1. Додаток 2. Тема випуску: «Наука і вища освіта». С. 286–294.
Саєнко, Т., Осипенко, О. (2013). Психолого- педагогічні проблеми компетентнісного підходу в екологічній підготовці учнів. Актуальні проблеми вищої професійної освіти : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 21–22 березня. Київ : НАУ. С. 87–90.
Kirik, V., Cheng, S., Vyunova, N., et al. (2021). Education of Green Engineers for Achieving Sustainable Development in Green Manufacturing Industry. International Journal of Engineering Pedagogy (iJEP), 11(5). 2021, pp. 118–145. https://doi.org/10.3991/ijep.v11i5.22165.
Obukhova, L., Galustyan, O., Baklanov, I., et al. (2020). Formation of Organizational Competence of Future Engineers By Means of Blended Learning. International Journal of Engineering Pedagogy (iJEP), 10 (2), pp. 119–127. https://doi.org/10.3991/ijep.v10i2.12047.
Radkevych, V., Zhurian, V., Kononenko, A., Smyrnova, I. (2023). Pedagogical Aspects of the Formation of Ecological Competence of Specialists of the Maritime Branch. International Journal of Engineering Pedagogy (iJEP). 13(1), pp. 82–93. https://doi.org/10.3991/ijep.v13i1.36125.
Rostoka, M., Kuzmenko, O. (2023). EСO-Environment of the Information –Analytical System of Scientific Personnel Training as a Means of Open Science. International Journal of Engineering Pedagogy (iJEP), 13(1). 2023, pp. 94–101. https://doi.org/10.3991/ijep.v13i1.36111.