ПІЗНАННЯ ТА КОМУНІКАЦІЯ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Анотація

У статті розглядається співвідношення пізнання та комунікації в освітньому середовищі й навчальному процесі як фактору формування індивідуальної освітньої траєкторії та формування професійної ідентичності тих, хто навчається у закладах вищої освіти. Здійснюється перехід від розгляду співвідношення знання та комунікації у гносеологічному вимірі, коли комунікація виноситься за межі пізнання, до розгляду співвідношення знання та комунікації на інституційному та особистісному рівнях. На інституційному рівні йдеться про роль комунікацій у розвитку наукових досліджень. Розглядається роль педагогічної інтенціональності у формуванні орієнтації на пізнання як мотиватора і детермінанта розвитку професійних якостей особистості, що навчається. Виявляється роль комунікацій в отриманні нового знання та інформації, а також у формуванні зв’язків з науковою та професійною спільнотою. Виокремлюється значення ціннісно-світоглядного та етичного виміру формування професійної особистості для зміцнення її зв’язку із професійним середовищем власної країни. Це є особливо важливим в умовах формування нової комунікативної структури потреб, яка орієнтована на отримання знання та інформації, що відповідають сучасному рівню проблемних областей у сучасній науці.