СУТНІСТЬ ПРИНЦИПУ ЗМАГАЛЬНИЦТВА: ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/NPU-VOU.2024.2(93).04

Ключові слова:

змагальність, інтелектуальне змагання, «надлишок знання», агон, самоперевершення, ресентимент

Анотація

Протягом всього свого життя людина проходить значний шлях самостановлення та самоствердження. Її вдосконалення залежить від багатьох чинників. Починаючи з поліпшення власних інтелектуальних здібностей, продовжуючи підвищенням рівня фізичної вправності etc.: людина повсякчас здійснює кроки до власного «самоперевершення». Цей загал вкладу в себе та власний розвиток й буде мірилом, яке людина здатна виносити на суспільну платформу та вступати завдяки ньому в різні форми демонстрації власної перевершеності, досконалості чи вправності в будь-якій зі сфер буття. В даній розвідці ми маємо намір обґрунтувати принцип змагальництва в контексті його філософського розуміння та довести той факт, що змагання відіграє значну роль на шляху становлення особистості. Для того аби збагнути специфіку даного принципу необхідно зануритися в ті смислоформи, які зосереджені в цьому майже метафорично артефактному понятті. Це пов’язано, до прикладу, з тим, що досить часто змагальництво зводять до банальности суперництва чи конкуренції. Відтак є необхідність розуміння саме змагальницьких характеристик та підмурку на яких вони виростають. В сучасному суспільстві змагальництво не є потребою кожної людини. Або ж той вигляд, який воно має далекий від зразковості, до прикладу, того ж таки ідеалу елінського агону. А відтак, якщо збагнути сутність даного явища, то можна зрозуміти, що виклик у вигляді змагання може зробити лише довершена людина, або ж та, яка є сильною духом та прагне власного самоперевершення.

Посилання

Дерріда, Ж. (2008). Божевілля економічної думки: дар без подарунку. Дарувати час. Львів: Літопис, С.45-87.

Забужко, О. (2020). Планета полин. Київ: Комора, 379 с.

Лютий, Т. (2017). Ніцше. Самоперевершення. Київ: Темпора, 872 с.

Ніцше, Ф. (2020). Шопенгауер як вихователь. Сутінки ідолів. Харків: Фоліо, 187 с.

Після філософії: кінець чи трансформація? (2000). Упоряд.: К. Байнес та інші. К.: Четверта хвиля, 2000. 432 с.

Acampora, Ch.D. (2002). Nietzsche Contra Homer, Socrates, and Paul. Journal of Nietzsche Studies, 24. Penn State University Press, pp. 25-53.

Bataille, G. (2005). La Sociologie Sacrée Du Monde Contemporain. Р: Lignes-Manifestes, 48 р.

Dictionary of Latin and Greek quotations, proverbs, maxims, and mottos, classical and mediaeval, including law terms and phrases. (1891). Вy Riley, Henry T. (Henry Thomas). Robarts: University of Toronto, 670 р. Електронна версія:URL:https://www.simardartizanfarm.ca/pdf/dictionaryoflati1891rileuoft.pdf

Nietzsche, F. (2007). Homer’s Contest. Genealogy of Morality. United States of America: Cambridge University Press, рр. 174-183.

Scheler, M. (1915). The phenomenology and sociology of ressentiment. Ressentimenton. Das ressentiment im aufbau der moralent. Translated by Louis A. Coser. Hamburg: Felix Meiner Verlag, 126 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-10-15

Номер

Розділ

ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ ХХІ СТОЛІТТЯ: ПОШУК ПРІОРИТЕТІВ