«ЕКОЛОГІЯ МОВИ» В КОНЦЕПТУАЛЬНІЙ КАРТИНІ СВІТУ УКРАЇНЦІВ І КУЛЬТУРІ ФАХІВЦІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/NPU-VOU.2024.2(93).06Ключові слова:
екологія, мовлення, державотворення, еколінгвістика, мовна ситуація, мовна картина світу, парамоваАнотація
Стаття присвячена розгляду актуального мовознавчого питання «екологія мови» залежно від концептуальної та мовної картини світу. Досліджено соціолінгвістичний характер екології мови. Проаналізовано взаємовідношення між словом і світом, простежено взаємозалежність між мовою та членами суспільних груп. У статті досліджується застосування лінгвістичного коду в різних соціальних ситуаціях та обставинах: конфліктах, гендерних системах; у державних закладах, установах, ситуаціях. Проаналізована форма мовленнєвої діяльності, яка спрямована на екологічне оновлення мовлення в різних сферах: спілкуванні, фаховому й індивідуальному, в політикумі й державотворенні. Зроблено акцент на системності, структурності, ієрархічності та відкритості в лінгвістиці. Проведено аналіз терміну «еколінгвістика» й окреслено еколінгвістичну царину зацікавлень. Визначено, що еколінгвістика досліджує причини зародження конфліктів і способи їхнього подолання. Виявлено, що в мовленнєвій діяльності кожної людини важливим є і мова, і мовлення, і парамова. Проаналізовано вплив прислів’їв на структуру мовлення та досліджено прояви парамови в мовленні, а також інтонацію, слова-маркери тощо, які впливають на екологію мови та розвивають мовлення в позитивному напрямку. Досліджено картину образів, яку формує екологія мови, і узагальнено їх впливи на мовну картину світу.
Посилання
Бодріяр, Ж. (2004). Симулякри і симуляція; пер. з франц. В. Ховхун. Київ: Вид-во Соломії Павличко Основи. 232 с.
Бондар, О. І. (2013). Синергентичний підхід як підгрунтя лінгвістичної екології. Записки українського мовознавства. Вип. 20. С. 4–12.
Борг, Джеймс. (2003). Мистецтво говорити. Таємниці ефективного спілкування. Пер. з англ. Н. Лазаревич. Харків. Ранок. «Фабула». 304 с.
Куца, В. І. (2021). Еколінгвістика як новітній напрям досліджень у сучасній науковій парадигмі. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер. Філологія. № 52. Том 1. https: doi.org/10.32841/2409-1154.2021.52-1.28.
Лешеврель, Н. (2010). Екологія мови Ейнара Хаугена. L'écologie du langage d'Einar Haugen. Histoire. Epistémologie. Langage. Vol. 32, Fasc. 2. P. 151–166.
Лисиченко, Л. А., Богданова, І. Є., & Промська, А.С. (2020). Екологія мови – запорука сталого розвитку суспільства. Семенець О. О. Лінгвоекологія та проблеми мовного вираження. Науково-технічний журнал «Техногенно-екологічна безпека». Вип. 2 (8). С. 55–59. /https:doi.org/10.528//zenodo.4300771.
Раду, А. І. (2013). Мовна екологія: напрями та проблеми дослідження. Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. № 27. С. 191–197.
Рудишин, С. (2023). Психолого-педагогічні особдивості наукового екологічного дискурсу. Український науковий журнал. Вип. 1. С. 25–37.
Семенець, О. О. (2013). Лінгвоекологія та проблеми мовного вираження суспільних цінностей. Нова філологія. № 58. С. 174–177. http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/Novfil_2013_58_44.
Фаріон, І., Помилуйко-Недашківська, Г., & Бордовська, А. (2023). Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті. Львів: Видавництво «Свічадо». 715 с.
Harre, R. (1999). Greenspeak A Study of Environmental Discourse. London ; New Delhi : Thousand Oaks. 224 p.