МОВНА ОСВІТА ПОСТМОДЕРНУ ЯК АКСІОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІР МІЖКУЛЬТУРНОГО ДІАЛОГУ В ЄВРОПІ

Анотація

У статті здійснено філософсько-освітнє осмислення мовної освіти як аксіологічного простору, в якому вибудовується постмодерний міжкультурний діалог та формується «вторинна» мовна особистість, здатна до відповідальної взаємодії у глобалізованому полілінгвальному середовищі. Мета роботи полягає у комплексному обґрунтуванні етичних і ціннісних засад навчання іноземних мов крізь призму постмодерної філософії, що розглядає мову не лише як інструмент комунікації, а й як дискурсивну практику виробництва владних відносин і самоконструювання суб’єкта. Методологічну базу становлять герменевтико-феноменологічний аналіз освітніх документів Ради Європи, аксіологічний підхід до виокремлення термінальних та інструментальних цінностей, порівняльне зіставлення національних і європейських стратегій багатомовності. Результати дослідження доводять, що успішний міжкультурний діалог можливий лише за умови об’єктивної інтерпретації педагогом культурних доробків, життєвих парадигм і ціннісних систем різних спільнот, що потребує розвитку у студентів рецептивності, автономності й інноваційності як ключових атрибутів «вторинної» ідентичності. З’ясовано, що мовна освіта, інтегрована у цілі Ради Європи з утвердження демократичної громадянськості та толерантності, виконує подвійну функцію: забезпечує опанування лінгвістичних кодів і водночас формує етико-ціннісну свідомість, здатну до критичної рефлексії та креативного переозначення культурних матриць. Показано, що концепт багатомовності, закріплений у «Комюніке Багатомовність: перевага для Європи і спільне зобов’язання», слугує рамкою для переосмислення змісту мовних програм, які мають інтегрувати культурологічний, громадянський і аксіологічний компоненти.