РЕКОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ОРИГІНАЛУ В ЕПОХУ ЦИФРОВИХ КУЛЬТУРНИХ ПРАКТИК: ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/NPU-VOU.2026.2(101).08

Ключові слова:

оригінал, цифрова культура, аура, онтологія мистецтва, гіперреальність, повторення й відмінність, генеративне мистецтво, верифікація, культурна пам’ять

Анотація

У статті здійснено реконцептуалізацію поняття оригіналу в епоху цифрових культурних практик та його філософське переосмислення. На відміну від класичного зведення статусу оригіналу до технічної чи суто естетичної проблеми, у статті він розглядається як складова багаторівневого онтологічного зрушення процесів сьогодення, що спричинені цифровізацією. Саме у світлі зміни парадигм відбувається й зміна у сприйнятті, а також трансформація самої структури досвіду зустрічі людини з образом у середовищі, в межах якого репродукція, симулякр або генеративний контент існують на одному екрані з однаковою онтологічною вагою. Автор демонструє радикальну відмінність нового досвіду від того, який пропонував В. Беньямін у есеї про технічну відтворюваність мистецтва. Абстрагуючись від підходу, за якого оригінал постає як унікальний матеріальний об’єкт, що наділяється аурою відстані й традиції, у світлі авторської рефлексії він набуває рис подієвості, стає реляційним вузлом у мережі взаємодій між користувачами, кодом і контекстом, а також реалізується як акт диференціації в серії повторень та процесів верифікації у технологічній інфраструктурі. Цифрові культурні практики чітко демонструють, що нова парадигма сприйняття вимагає активної герменевтичної залученості, етичної відповідальності та спільних, подекуди конвенційно визначених, механізмів верифікації. Адже, як показує аналітика, така реконцептуалізація сягає ще й етичного та політичного вимірів. Цифрові технології, що виступають важливим інструментом збереження культурної спадщини та протидії маніпуляціям, водночас здатні зробити культурну пам’ять уразливою до стирання чи підробки. Таким чином, у статті демонструється, що оригінальність у цифрову епоху перетворюється з властивості речі на живу практику безперервного визначення.

Посилання

Беньямін, В. (2002). Мистецький твір у добу своєї технічної відтворюваности. Вибране. Львів : Літопис. С. 53–91.

Булівіна, Н. (2022). Симбіоз цифр і сучасного мистецтва. Новий світ NFT. Збірник наукових праць «Сучасне мистецтво», (18), 87–96. https://doi.org/10.31500/2309-8813.18.2022.269712

Волинець, В. (2021). Цифрові технології у сфері культури: теоретизація проблеми цифрових даних і культурної спадщини. Цифрова платформа: інформаційні технології в соціокультурній сфері, 4(2), 195–205. https://doi.org/10.31866/2617-796X.4.2.2021.247481

Воронкова, В. (2022). Філософія цифрової людини і цифрового суспільства: теорія і практика : монографія. Львів-Торунь : Liha-Pres, 460 с.

Галуха, Л. Ю., Грималюк, О. М., & Вітенко, М. Д. (2026). Візуалізація історії в цифрову епоху як новий формат репрезентації історичної спадщини. Вісник гуманітарних наук, (18). https://doi.org/10.5281/zenodo.19980866

Король, Д. (2024). Нові культурні практики рецепції смерті за цифрової доби. Культурні практики в контексті модерних тенденцій глобалізації : монографія. Київ : ІК НАМ України. С. 146–189. https://doi.org/10.5281/zenodo.15240462

Титар, О., & Дронов, Н. (2024). Філософія цифрового мистецтва: синергія художності та технології. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Теорія культури і філософія науки», вип. 69. С. 26–31. https://doi.org/10.26565/2306-6687-2024-69-03

Цілина, М. (2025). Цифровізація у сфері культури України: сучасні стратегії та практики. Цифрова платформа: інформаційні технології в соціокультурній сфері, 8(2), 277–288. DOI: https://doi.org/10.31866/2617-796X.8.2.2025.347863

Форд, М. (2016). Пришестя роботів. Техніка і загроза майбутнього. Київ : Наш формат. 400 с.

Benjamin, W. (2003). The Origin of German Tragic Drama. Verso. Р. 31–32.

Deleuze, G. (1968). Différence et répétition. Paris : PUF. 409.

Heidegger, M. (2002). The Origin of the Work of Art. In Off the Beaten Track. Cambridge University Press. Pp. 1–56.

Eco, U. (1986). Travels in Hyper Reality: Essays. Harcourt Brace Jovanovich, 307 р.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-10-01

Номер

Розділ

ПОСТМЕДІАЛЬНА АНТРОПОЛОГІЯ ТА ЕТИКА ТЕХНОЛОГІЧНИХ СЕРЕДОВИЩ