МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ІНТЕРПАСИВНОГО МОВЧАЗНОГО СУБ’ЄКТА В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Анотація

У даній розвідці, насамперед, розглядається питання інтерпасивності, а поряд з цим мовчазного суб’єкта, який формується з-поміж освітнього простору та завдяки якому набуває усталеності. Відтак йдеться про механізми формування, а також можливості вираження на які спроможний втративший здатність до висловлювання окремий індивід. В інверсійній структурі інтерактивність-інтерпасивність остання є свідченням того, що суб’єкт інвестує в об’єкт ні активність, ні пасивність, а всього лише ілюзорну причетність до дискурсу. Відповідно сам об’єкт причетного до нього суб’єкта є дороговказом та орієнтиром виникаючого бажання хибної за своєю суттю активності. Тобто, мовчазність суб’єкта, який знаходиться під владою інтерпасивності, полягає в тому, що він не здатен вирішувати нагальні питання через конкретні дії, а постійно апелює та звертається лише до чогось периферійного, що задекларовано інстанцією іншого та що забезпечує йому бурхливу діяльність на рівні уявного та позбавляє гнітючого відчуття власної неспроможності. Функціонуючи в межах феномену інтерпасивності суб’єкт набуває здатності до постійної пустої балаканини, те що французською визначається – bavarder, базікання без упину, говоріння «ні про що» та бездіяльної причетності. При цьому він переживає відповідні відчуття (смуток, жаль, злість etc.) так ніби є безпосереднім учасником ситуації/події тощо. Так, бути інтерпасивним мовчазним суб’єктом, це ніби взяти до рук тибетський молитовний бубон прикріпити до нього записану на папірці молитву і просто крутячи його в руках «об'єктивно» молитися.