ЕТИЧНИЙ СКЛАДНИК КОМУНІКАЦІЙ У МЕРЕЖЕВОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/NPU-VOU.2023.1(88).10Ключові слова:
пізнання, комунікація, етос, етичні засади самопізнання, формування етичної культури майбутнього фахівця.Анотація
У статті розглядаються етичні засади комунікацій у мережевому освітньому середовищі. На їх основі реалізуються різні форми навчальної, викладацької та проєктної діяльності, що сприяє формуванню особистості майбутнього фахівця. Досліджується формування етичної культури в системі комунікацій. Аналізуються особливості етичної регуляції в науковій, навчальній та проектній діяльності. Показано, що етична регуляція сприяє встановленню соціальних зв’язків між учасниками комунікації в освітній сфері. Етична регуляція перетворює комунікативний простір на соціальний простір. Соціальний комунікативний простір сприяє формуванню професійної ідентичності майбутнього фахівця. Етичний складник комунікацій створює умови для поєднання навчання і виховання. На основі етосу та кодексів етики наукових спільнот відбувається формування особистості майбутнього фахівця. Розглядається формування етичної культури в системі комунікацій, в якій здійснюються навчальна, викладацька, проєктна та інші види діяльності в освітній сфері. Етична культура формується у процесі оволодіння професійними компетентностями. Формування етичної культури особистості відбувається в соціальній комунікативній сфері. Етична культура особистості постає як інтегральна єдність, яка включає загальнолюдський вимір моралі, рівень етосу, етики науки, комунікативної етики та етики дискурсу.
Посилання
Бойченко, Н. М (2016). Етичні цінності сучасної університетської освіти: філософська рефлексія. Дис. … наук. ступеня докт. філос. н. Київ. 431 с. URL : https://ihed.org.ua/wp-content/ uploads/2019/01/Boychenko_26.02.2016_disertac. pdf
Гнатищак, Г. Т. (2007) Проблема дискурсивної етики у філософії Юргена Габермаса. Вісник Черкаського університету. Серія Філософія. № 109. С. 140–147.
Гончаренко, С. У. (2011). Етика науки та етичний кодекс ученого. Шлях освіти. № 3. С. 2–8.
Етичний кодекс ученого України. (2009). Наука і культура. № 35. С. 19–23.
Єрмоленко, А. (2022). Етика дискурсу Карла-Отто Апеля як “перша філософія” третьої парадигми. Філософська думка. № 2. С. 23–38.
Йонас, Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. (2001). [Пер. з нім. А. Єрмоленко, В. Єрмоленко]. Київ: Лібра, 400.
Кисельов, М. М. (2012). Етика та наука: сфери перетину. Наука. Релігія. Суспільство. № 2. С. 30–39.
Малахов, В. (2009). Етичний кодекс ученого: аксіологія і прагматика. Вісник Національної академії наук України, № 5. С. 12–19.
Мельниченко, А. (2016). Кодекс честі як інструмент дотримання академічної чесності науковця і освітянина. Академічна чесність як основа сталого розвитку університету. За заг. ред. Т. В. Фінікова, А. Є. Артюхова. Київ: Таксон. С. 171–182/
Мулярчук, Є. (2019). Філософія і педагогіка покликання. Київ: Дух і літера. 344 с.
Норми наукової етики (прийняті Сенатом Товариства Макса Планка 24 листопада 2000 р.) Режим доступу : http://e-csr.org.ua/node/238
Рубанець, О. (2021). Мережевий освітній простір. Вища освіта України. № 4. С. 39–46.
Сидоренко, Л. І. Етика науки. URL: http://www. philsci.univ.kiev.ua/biblio/etik-sidorenko. html
Тур М. Г. (2008). Структура дискурсивної етики. Вісник Черкаського університету. Серія Філософія. № 130. С. 14–21.
