САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ОСОБИСТІСНИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ

Анотація

У статті акцентовано увагу на ролі особистісної самореалізації у формуванні життєстійкості. Проаналізовано проблему самореалізації особистості та її роль у соціалізації різних соціальних груп населення в умовах сучасних криз. Зазначено, що соціалізаційні руйнації часто супроводжуються втратою робочого місця, негараздами © Костенко Д., 2024 в родині, шкідливими звичками та небажанням займатися тим, що приносить задоволення від життя. Доведено, що гармонії можна досягти в будь-якому віці. Враховано, що самореалізація та висока самооцінка сприяють прискоренню процесів внутрішньої гармонії, більш високій оцінці власної гармонійності з навколишнім середовищем. Акцентовано увагу на тому, що кожна людина прагне до реалізації власних бажань, а сформовані ціннісні орієнтації сприяють гармонії зі світом упродовж усього життя. Розглянуто феномен терміна «життя» як основу особистісного формування ціннісних орієнтирів особистості, зосереджено увагу на тлумаченні поняття «самореалізація» як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями. Обґрунтовано твердження про те, що самореалізація є цілісною та вивчає внутрішні потенції особистості, вказуючи на особистісне зростання та самовдосконалення. Доведено, що, оскільки самореалізація пов’язана з формами індивідуальної практичної діяльності, вона є цілісною, усвідомленою людиною, пізнавальною та відбувається шляхом творчої адаптації, уможливлюючи гармонію та виживання в умовах складних, динамічних процесів, сучасних соціальних трансформацій.