ГРА ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОСИЛЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ТА КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК

Анотація

На сучасному етапі в період реформування та трансформації системи освіти актуальним є пошук нових шляхів формування компетентностей дітей відповідних нинішнім умовах. Серед ключових компетентностей виокремлюють мовленнєву, що виявляється в здатності дитини продукувати свої знання за допомогою вербальних і невербальних засобів. У цьому аспекті важливу роль відіграє формування комунікативних здібностей задля налагодження соціальних зв’язків. Сучасні діти зростають у непростих соціально-економічних реаліях, спричинених переходом між епохами, що призводить до змін у світогляді, переосмислення цінностей та розладу у взаємозв’язках між особистістю й суспільством. Усе це позначається на дитині, адже через брак власного життєвого досвіду вона змушена засвоювати ті правила, орієнтири та пріоритети, які домінують у світі дорослих. Згідно з Базовим компонентом дошкільної освіти, затвердженим у 2021 році, у межах освітнього напряму «Мовлення дитини» мовленнєва компетентність розглядається як цілісна система, що інтегрує кілька ключових складників: фонетичний, який відповідає за правильну вимову звуків; лексичний, що охоплює запас слів і їх розуміння; граматичний, пов’язаний із правильним використанням мовних конструкцій; а також діалогічний і монологічний, що відображають уміння вести розмову та висловлювати власні думки послідовно. Ці складники не лише взаємопов’язані, а й взаємозумовлені, формуючи основу для ефективного опанування мовлення в дошкільному віці. Комунікативна компетентність, своєю чергою, проявляється через здатність дитини налагоджувати конструктивну взаємодію з однолітками та дорослими. Вона містить уміння спілкуватися в різноманітних ситуаціях, підтримувати партнерські відносини, виявляти ініціативу в діалозі та адаптуватися до потреб співрозмовника. Ця компетентність є не просто технічним умінням, а відображенням соціальної зрілості дитини, її готовності до співпраці та взаєморозуміння в колективі. Проте сучасні реалії вносять певні виклики в розвиток мовленнєвих і комунікативних навичок. Дедалі більша комп’ютеризація, широке використання медійних засобів і гаджетів серед дітей дошкільного віку значно скорочують можливості для живого, безпосереднього спілкування. Замість активної взаємодії з іншими людьми діти дедалі частіше занурюються у віртуальний світ, що може призводити до затримок у розвитку мовленнєвої діяльності. Обмеження реальних соціальних контактів гальмує формування навичок висловлювання думок, сприйняття невербальних сигналів і розвитку емоційної чутливості, які є невід’ємними для повноцінного мовленнєвого поступу. Так, надмірна залежність від технологій створює бар’єри на шляху до гармонійного розвитку комунікативних здібностей у ранньому віці. В освітньому процесі закладів освіти для злагодженої взаємодії дитини між собою та вчителями, тьюторами провідною є ігрова діяльність. Під час спілкування дітей між собою в грі повсякчас виникають ситуації, що вимагають узгодження дій, толерантного ставлення до інших людей, уміння безконфліктно спілкуватися, тому проблема реалізації дитиною соціально-комунікативних навичок в ігровій діяльності набуває особливої значущості.